1. Словник української мови в 11 томах

незвично

НЕЗВИ́ЧНО.

1. Присл. до незви́чний.

На тумбочці незвично чорнів телефон, але свинцева сірість поглинала навіть його (Загреб., День.., 1964, 224);

Олег у військовому виглядав незвично високим і худорлявим (Голов., Тополя.., 1965, 144);

// у знач. присудк. сл.

Йому було і тісно і незвично У трюмі, в корабельній кочегарні (Воронько, Тепло.., 1959, 166);

Видно, й батькові було незвично їхати на бричці, бо примостився він на краєчку сидіння (Томч., Готель.., 1960, 103).

2. у знач. присудк, сл. Дивно.

— Знаю, товаришко Убийвовк, що незвично було тобі слухати про зв’язківців, про явки та конспірацію, коли навкруги ще вільно ходять наші люди (Гончар, IV, 1960, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незвично — незви́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. незвично — 1》 Присл. до незвичний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. присудк. сл. Дивно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незвично — НЕЗВИ́ЧНО. 1. Присл. до незви́чний. На тумбочці незвично чорнів телефон, але свинцева сірість поглинала навіть його (П. Загребельний); Олег у військовому виглядав незвично високим і худорлявим (С. Голованівський); // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах
  4. незвично — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови