немеркнучий
НЕМЕ́РКНУЧИЙ, а, е.
1. Який не втрачає яскравості, який постійно горить, світить.
Снопи у широкому полі, Як золота злитки, лежать. Над ними у небі поволі Немеркнучі зорі біжать (Мал., Звенигора, 1959, 274).
2. перен. Який ніколи не послабиться, не пройде, не зникне, значення якого ніколи не втратиться.
Прекрасні і невмирущі пісні склав наш народ на вічну пам’ять і немеркнучу славу про свою багатовікову боротьбу (Смолич, День.., 1950, 101);
Шлях у космос відкрито.. У цій події — немеркнучий подвиг радянських учених, усього радянського народу (Ком. Укр., 5, 1961, 20);
Російська класична література і в цьому жанрі [у сатирі] дала немеркнучі зразки (Рильський, III, 1955, 227).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- немеркнучий — неме́ркнучий прикметник Орфографічний словник української мови
- немеркнучий — -а, -е. 1》 Який не втрачає яскравості; який постійно горить, світить. 2》 перен. Який ніколи не послабиться, не пройде, не зникне, значення якого ніколи не втратиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
- немеркнучий — НЕМЕ́РКНУЧИЙ, а, е. 1. Який не втрачає яскравості, який постійно горить, світить. Снопи у широкому полі, Як золота злитки, лежать. Над ними у небі поволі Немеркнучі зорі біжать (А. Малишко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- немеркнучий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет. Словник синонімів української мови