1. Словник української мови в 11 томах

неоковирний

НЕОКОВИ́РНИЙ, а, е.

1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети).

У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 107);

Приходили [чоловіки] в незугарному одязі, в неоковирному взутті (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 39).

2. Вайлуватий, неповороткий, незграбний у рухах, часто з непропорційною будовою тіла (про людину).

Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра Текля, що була ровесницею, видавалася і опецькуватою, і неоковирною, як сніп гречаної соломи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 6);

Учорашній неоковирний, ніби з одних кутів і кісток складений хлопчак, стає гнучким, міцним, як сталевий клинок, юнаком (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 82);

// Який свідчить про чиюсь неповороткість, незграбність.

Шофер якось по-ведмежому повертався всім тулубом, і було смішно дивитися на ті неоковирні зусилля (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 32).

3. Який невдало висловлює думку; незграбний.

Неоковирний виклад може практично знецінити найціннішу ідею (Наука і життя, 12, 1969, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неоковирний — неокови́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неоковирний — Непоказний, непривабливий, незграбний, (вираз) повстяний, (вірш) недоладний; (хто) ВАЙЛУВАТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. неоковирний — див. вайлуватий; гидкий; поганий Словник синонімів Вусика
  4. неоковирний — -а, -е. 1》 Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). 2》 Вайлуватий, неповороткий, незграбний у рухах, часто з непропорційною будовою тіла (про людину). || Який свідчить про чиюсь неповороткість, незграбність. 3》 Який невдало висловлює думку; незграбний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неоковирний — НЕОКОВИ́РНИЙ, а, е. 1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Н. Рибак); Приходили [чоловіки] в незугарному одязі, в неоковирному взутті (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  6. неоковирний — ГРУ́БИЙ (погано оброблений, позбавлений витонченості), ПРО́СТИ́Й, НЕЗГРА́БНИЙ, НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм. (перев. про меблі, споруди). Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Словник синонімів української мови