1. Словник української мови в 11 томах

неоковирно

НЕОКОВИ́РНО. Присл. до неокови́рний.

Знов похитав Синявін головою, неоковирно сповзаючи з гори, як мішок з половою (Ле, Міжгір’я, 1953, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неоковирно — неокови́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неоковирно — Присл. до неоковирний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неоковирно — НЕОКОВИ́РНО. Присл. до неокови́рний. Знов похитав Синявін головою, неоковирно сповзаючи з гори, як мішок з половою (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах