1. Словник української мови в 11 томах

неподільчивий

НЕПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який не любить ділитися чим-небудь з іншими.

[Мойсій:] Батько такий, що й не підступай: сердитий та неподільчивий (К.-Карий, II, 1960, 121);

Вона не ходила до сусідів, була неподільчивою, хитрою і мстивою (Тют., Вир, 1964, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неподільчивий — неподі́льчивий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. неподільчивий — див. скупий Словник синонімів Вусика
  3. неподільчивий — -а, -е, розм. Який не любить ділитися чим-небудь з іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неподільчивий — НЕПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який не любить ділитися чим-небудь з іншими. [Мойсій:] Батько такий, що й не підступай: сердитий та неподільчивий (І. Карпенко-Карий); Вона не ходила до сусідів, була неподільчивою, хитрою і мстивою (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах