1. Словник української мови в 11 томах

непоказний

НЕПОКАЗНИ́Й, а́, е́.

1. Який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїми зовнішніми рисами; непривабливий.

— А що вона на вид непоказна — на те не дивіться: вам треба робітниці — а вона у нас звикла усе робити (Мирний, І, 1954, 64);

Будинок на вулиці Куліша був сірий, одноповерховий, зовсім непоказний (Вільде, Сестри.., 1958, 312);

Може здатися дивним, що ця непоказна на вигляд деталь забирає стільки уваги та коштів (Ком. Укр., 1, 1966, 67).

2. перен. Який не заслуговує схвалення; незавидний.

Життя його — черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Кол., На фронті.., 1959, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоказний — непоказни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоказний — Непривабливий, незугарний, неоковирний, мізерний, миршавий, безбарвний, непрезентабельний, НЕПОМІТНИЙ, ординарний, сякий-такий; (успіх) невидатний, невизначний. Словник синонімів Караванського
  3. непоказний — див. гидкий; поганий; скромний Словник синонімів Вусика
  4. непоказний — -а, -е. 1》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не приваблює своїми зовнішніми рисами; непривабливий. 2》 перен. Який не заслуговує на схвалення; незавидний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непоказний — НЕПОКАЗНИ́Й, а́, е́. 1. Який нічим не виділяється серед інших, непримітний. – А що вона на вид непоказна – на те не дивіться: вам треба робітниці – а вона у нас звикла усе робити (Панас Мирний); // Який не приваблює своїми зовнішніми рисами... Словник української мови у 20 томах
  6. непоказний — НЕПОКАЗНИ́Й (який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїм виглядом), НЕПОМІ́ТНИЙ, НЕПРИМІ́ТНИЙ, МАЛОПОМІ́ТНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ підсил., НЕЗАВИ́ДНИЙ розм., НЕВИ́ДНИЙ розм., НЕВИДАТНИ́Й розм.; МИ́РШАВИЙ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови
  7. непоказний — Непоказний, -а́, -е́ Невидный, неказистый. Словник української мови Грінченка