1. Словник української мови в 11 томах

непрацюючий

НЕПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який не працює, не зайнятий працею; експлуататорський.

Непрацюючі класи суспільства.

2. Який не діє, не виконує роботи (про механізми, інструменти, підприємства і т. ін.); недіючий.

При одному непрацюючому пальцевому затиску [саджалки], що притискує бульби до ложечок, відбувається 8 процентів пропусків у рядку (Хлібороб Укр., 4, 1964, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непрацюючий — непрацю́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непрацюючий — (мотор) несправний, застопорений, нерухомий; (хто) незайнятий, гулящий, вільний. Словник синонімів Караванського
  3. непрацюючий — -а, -е. 1》 Який не працює, не зайнятий працею; експлуататорський. 2》 Який не діє, не виконує роботи (про механізми, інструменти, підприємства і т. ін.); недіючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непрацюючий — НЕПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не працює, не зайнятий працею (про людей); незайнятий (у 2 знач.). Зростає кількість непрацюючих, жінок і неповнолітніх “споживачів”. (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах