непротивлення
НЕПРОТИ́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.: Непроти́влення злу [наси́льством] — релігійно-філософське вчення Л. Толстого про подолання зла шляхом покори, примирення з ним.
Вчення Толстого про непротивлення злу насильством він [І. Франко] розглядає як усунення від усякої активної політичної боротьби (Рад. літ-во, 3, 1957, 48);
В. І. Ленін вказував на класову обмеженість Толстого і викривав проповідь непротивлення злу насильством, яку вів Толстой (Іст. УРСР, І, 1953, 544).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непротивлення — непроти́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- непротивлення — -я, с., книжн. Покірність, поступливість. Непротивлення злу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непротивлення — НЕПРОТИ́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.: (1) Непроти́влення злу [наси́льством] – релігійно-філософське вчення Л. Толстого про подолання зла шляхом покори, примирення з ним. Вчення Толстого про непротивлення злу насильством він [І. Словник української мови у 20 томах