1. Словник української мови в 11 томах

непрохідний

НЕПРОХІДНИ́Й, а́, е́. Через який, по якому важко або неможливо пройти, пробратися.

Надворі сипав сніг, куріло, дороги в горах були непрохідні (Фр., III, 1950, 292);

Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах (Донч., II, 1956, 35);

Гілля гнило на землі, утворюючи дивні, майже непрохідні барикади (Собко, Шлях.., 1948, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непрохідний — (через який важко пройти) підсил. непролазний. Словник синонімів Полюги
  2. непрохідний — непрохідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. непрохідний — див. густий Словник синонімів Вусика
  4. непрохідний — -а, -е. Через який, по якому важко або неможливо пройти, пробратися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непрохідний — НЕПРОХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Через який, по якому важко або неможливо пройти, пробратися. Надворі сипав сніг, куріло, дороги в горах були непрохідні (І. Франко); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах (О. Словник української мови у 20 томах
  6. непрохідний — ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. — дуже зарослий, густий), ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс — не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике!... Словник синонімів української мови
  7. непрохідний — Непрохі́дни́й, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)