неугавний
НЕУГА́ВНИЙ, НЕВГА́ВНИЙ, а, е.
1. Який не може заспокоїтися, угамуватися; невгамовний.
Ввечері прибіг Фред. Мов нічого не трапилось — такий же веселий, неугавний (Збан., Курил. о-ви, 1963, 88).
2. Який не припиняється, не затихає тривалий час (про звуки, шум і т. ін.).
З села доносилися одинокі викрики жінок, з майдану чувся неугавний клекіт чоловіків (Мирний, III, 1954, 51);
У диму — і гори, і поля. Битви громовиця неугавна (Гонч., Вибр., 1959, 22);
Вона почула тільки якийсь невгавний металевий звук (Смолич, І, 1958, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неугавний — неуга́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- неугавний — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- неугавний — невгавний, -а, -е. 1》 Який не може заспокоїтися, угамуватися; невгамовний. 2》 Який не припиняється, не затихає тривалий час (про звуки, шум і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- неугавний — НЕУГА́ВНИЙ, НЕВГА́ВНИЙ, а, е. 1. Який не може заспокоїтися, перестати діяти; невгамовний. Ввечері прибіг Фред. Мов нічого не трапилось – такий же веселий, неугавний (Ю. Збанацький). 2. Який не припиняється, не затихає тривалий час (про звуки, шум і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- неугавний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови