1. Словник української мови в 11 томах

неухильний

НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний.

Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 12, 1957, 5);

// Який виявляє стійкість, твердість, непохитність.

Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (Коп., Лейтенанти, 1947, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неухильний — неухи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неухильний — -а, -е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. || Який виявляє стійкість, твердість, непохитність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неухильний — НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється беззастережно, незважаючи ні на які обставини, труднощі тощо; обов'язковий, неодмінний. Неухильне дотримання закону – запорука стабільності демократичного суспільства (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. неухильний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Словник синонімів української мови
  5. неухильний — Неухи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)