неухильний
неухи́льний
-а, -е.
Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний.
|| Який виявляє стійкість, твердість, непохитність.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неухильний — неухи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- неухильний — НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється беззастережно, незважаючи ні на які обставини, труднощі тощо; обов'язковий, неодмінний. Неухильне дотримання закону – запорука стабільності демократичного суспільства (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- неухильний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Словник синонімів української мови
- неухильний — Неухи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неухильний — НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.. Словник української мови в 11 томах