1. Словник української мови у 20 томах

неухильний

НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється беззастережно, незважаючи ні на які обставини, труднощі тощо; обов'язковий, неодмінний.

Неухильне дотримання закону – запорука стабільності демократичного суспільства (з навч. літ.).

2. Який не допускає ніяких відступів від прийнятих норм, заведеного порядку, не передбачає ніякої поблажливості, полегкості в їх дотриманні, виконанні; суворий.

Дане завдання виконують всі військові органи в межах наданих їм повноважень, при неухильному і суворому дотриманні і виконанні законів і інших правових актів у своїй повсякденній діяльності (з наук. літ.).

3. Який не має в собі нічого суперечливого, побудований за певним планом (про вчення, світогляд, виклад, здійснення чогось тощо); систематичний, послідовний.

Система удобрення розглядається .. як найважливіший фактор не тільки зберігання, але й неухильного, настійного підвищення родючості ґрунтів (із журн.).

4. Який не здійснюється, відбувається без затримок, відступів від основної лінії тощо; постійний, безперебійний.

Для економіки розвинутих країн характерний невпинний поступ, неухильне просування вперед на шляху вдосконалення методів і засобів виробництва (із журн.).

5. Який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, утілює в життя певний світогляд тощо (про людину); послідовний, непохитний.

Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неухильний — неухи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неухильний — -а, -е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. || Який виявляє стійкість, твердість, непохитність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неухильний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Словник синонімів української мови
  4. неухильний — Неухи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. неухильний — НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.. Словник української мови в 11 томах