нехитрий
НЕХИ́ТРИЙ, а, е.
1. Який не вдається до хитрощів, не здатний хитрувати.
[Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? Він такий нехитрий!.. (Кроп., III, 1959, 101).
2. розм. Простий щодо задуму, складу, будови, мелодії і т. ін.
Вона помітила нехитрий маневр з папірцем (Головко, І, 1957, 489);
Він розумів, що одному старому буде жити важко, що треба ж комусь.. вести нехитре домашнє господарство (Тют., Вир, 1964, 75);
Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором, ім’я которому — нарід [народ] (Хотк., І, 1966, 53).
◊ Нехи́тре ді́ло — щось нескладне, що легко зробити, здійснити і т. ін.
— Оце в них кулемет, — показав пальцем дядя Гриша. — Якби вдалось: Митько ось береться його зіпсувати. — А діло нехитре, — вставив партизан. — Непомітно у дуло запхнув щось і готово! (Головко, І, 1957, 373).
Значення в інших словниках
- нехитрий — нехи́трий прикметник Орфографічний словник української мови
- нехитрий — див. простий Словник синонімів Вусика
- нехитрий — -а, -е. 1》 Який не вдається до хитрощів, нездатний хитрувати. 2》 розм. Простий щодо задуму, складу, будови, мелодії і т. ін. Нехитре діло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нехитрий — НЕХИ́ТРИЙ, а, е. 1. Який не вдається до хитрощів, не здатний хитрувати; простодушний, нелукавий. [Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? Він такий нехитрий!.. (М. Кропивницький). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
- нехитрий — ді́ло нехи́тре. Немає нічого складного; дуже легко. — Оце в них кулемет,— показав пальцем дядя Гриша.— Якби вдалось: Митько ось береться його зіпсувати.— А діло нехитре,— вставив партизан.— Непомітно у дуло запхнув щось і готово! (А. Фразеологічний словник української мови
- нехитрий — ПРИМІТИ́ВНИЙ (перев. про твори мистецтва і літератури — який не відзначається глибиною змісту, недосконалий за формою; розрахований на невибагливі смаки), СПРО́ЩЕНИЙ, ЛУБОЧНИЙ, КУСТА́РНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, УБОГИЙ (за змістом, задумом). Словник синонімів української мови