1. Словник української мови в 11 томах

номінація

НОМІНА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що назива́ння.

Лексичне значення пов’язане насамперед з номінацією, з називанням відчуттів, уявлень, понять, що в свою чергу відображають предмети й ознаки об’єктивного світу (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 8);

Метафоризація є вищим — після називання (номінації) — ступенем у процесі пізнання предмета, явища, засобом певного узагальнення (Розв. мов соц. націй, 1967, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. номінація — Номіна́ція: — 1) призначення, 2) найменування [47] — найменування [41] — найменування, називання [20] — призначення [46-2] — призначення на посаду [31;53;VI] — призначення на службу [44-2] — Призначення [XVIII] Вже номінація його була підписана, коли втім надійшла вість про заключений мир. [XVIII] Словник з творів Івана Франка
  2. номінація — номіна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. номінація — [ном'інац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. номінація — -ї, ж. 1》 Те саме, що називання. 2》 Творення і надання назв фрагментам дійсності. || Результат цього процесу, тобто сама назва. 3》 На фестивалях, конкурсах – категорія осіб, творів, з-поміж яких журі обирає кращих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. номінація — Найменування, призначення Словник чужослів Павло Штепа
  6. номінація — НОМІНА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Те саме, що назива́ння. Лексичне значення пов'язане насамперед з номінацією, з називанням відчуттів, уявлень, понять, що в свою чергу відображають предмети й ознаки об'єктивного світу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. номінація — номіна́ція (лат. nominatio, від nomino – називаю) називання, найменування. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. номінація — рос. номинация (латин. nominatio, від nomino — називаю) — найменування, названня. Eкономічна енциклопедія