нудно
НУ́ДНО.
1. Присл. до нудни́й.
У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Шовк., Людина..,. 1962, 107);
Б’є дятел. Старанно, і довго, й нудно б’є (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 151);
// у знач. присудк. сл.
Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не смію (Шевч., І, 1951, 86);
Ясеві було байдуже, чи географія там, чи історія, — сидіти йому було однаково нудно на всіх уроках (Ів., Вел. очі, 1956, 32).
2. у знач. присудк. сл. Про важке, гнітюче почуття, яке переживає хто-небудь.
— А що се ти, любий, зажурився? — питав мене Лукаш. — А так чогось нудно! — одкажу йому (Вовчок, IV, 1956, 228);
— Згинь, лиха личино! Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
3. у знач. присудк. сл. Про стан нудоти.
Наїлася Катря тих солодких медяників, — аж тепер їй нудно, як про те згадає (Мирний, IV, 1955, 296).
Значення в інших словниках
- нудно — ну́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нудно — 1》 Присл. до нудний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. присудк. сл. Про важке, гнітюче почуття, яке переживає хто-небудь. 3》 у знач. присудк. сл. Про стан нудоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нудно — НУ́ДНО. 1. Присл. до нудни́й. У Федора Іполитовича огидно й нудно защеміло коло серця (Ю. Шовкопляс); Б'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Л. Дмитерко); // у знач. присудк. сл. Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не смію (Т. Словник української мови у 20 томах
- нудно — Нудно нар. 1) Скучно; томительно. Нудно без роботи. МВ. (О. 1862. III. 40). Так мені, дівчинонько, да без тебе нудно. н. п. 2) Приторно. 3) Тошно. Словник української мови Грінченка