нужда

НУЖДА́, и́, рідко НУ́ЖДА, и, ж.

1. тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні.

[Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (Котл., II, 1953, 6);

Працює [Маруся] з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (Н.-Лев., III, 1956, 325);

— А пани й багачі нові скрині грошей заробили на людській крові та нужді (Козл., Ю. Крук, 1957, 347);

Випало мені жити самому в хатині селянина. Велика сім’я, страшенна тіснота і понад усім — нужда (Кол., На фронті.., 1959, 75);

*Образно. Де сама нужда ходила — боса, гола, там тепер дозвілля, пісня, рідна школа (Тич., II, 1957, 14).

◊ З нуждо́ю би́тися; Нужду́ терпі́ти; Нужди́ зазна́ти (ви́терпіти) — жити в нестатках, злиднях; бідувати.

Ану лиш гляньмо в село зо мною: З нуждою люди б’ються страшною… (Граб., І, 1959, 315);

Все своє життя він бився з нуждою, все життя стягався на худобу (Стельмах, І, 1962, 207);

Жила собі удова коло Києва. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Вовчок, І, 1955, 287);

Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (Мирний, І, 1949, 323).

2. рідко. Потреба в чому-небудь: необхідність.

— Нехай сі гроші братові, йому у них нужда буде (Кв.-Осн., II, 1956, 298).

◊ Нужди́ ма́ло (нема́) кому, рідко — байдуже, нема діла.

Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть (Кв.-Осн., II, 1956, 182);

Про нужду́, заст. — на всякий випадок, для потреби в чому-небудь.

Там купами.. буряки, морква огородня — а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову — цур їй! (Кв.-Осн., II, 1956, 13);

Справля́ти нужду́, евф. — задовольняти фізіологічні потреби.

В одну мить розсипаємося [арештовані] в сторони і… на подив самим собі, починаємо той горнути цигарку, а той справляти нужду (Збан., Єдина, 1959, 83).

3. діал. Біда.

— Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (Фр., І, 1955, 70);

— Ая,— притакує Іван, — ви правду сказали. У мене також вже висохли та потріскали [постоли] на нужду… (Козл., На переломі, 1947, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нужда — ну́жда́ іменник жіночого роду нестатки; потреба в чому-небудь; біда — діал. словоформи з наголосом на першому складі вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. нужда — Нестатки, ЗЛИДНІ; ФР. необхідність; (фізіологічна) потреба; Г. біда. Словник синонімів Караванського
  3. нужда — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. нужда — -и, рідко нужда, -и, ж. 1》 тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні. 2》 рідко. Потреба в чому-небудь: необхідність. Справляти нужду евф. — задовольняти фізіологічні потреби. 3》 діал. Біда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нужда — Злидні, злигодні, злиденність, злидарство, убозство, жебри, жеброта, жебрацтво, харлацтво, скрута, лихо, див. біда, горе, мізерний, недостаток, труднощі, худо Словник чужослів Павло Штепа
  6. нужда — НУ́ЖДА див. нужда́. НУЖДА́, и́, рідко НУ́ЖДА, и, ж. 1. тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні. [Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І. Словник української мови у 20 томах
  7. нужда — Нужда в вікно, а любов у двері. І до бідних приходить кохання. Нужда пхає чоловіка до злого. Біднота змушує людину робити погані речі. Нужда та праця в могилу кладе. Бо забирають в людини всі сили. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. нужда — БІ́ДНІСТЬ (матеріальна незабезпеченість, брак засобів до існування), СКРУ́ТА, НЕСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ЧА перев. мн., рідше, УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ) підсил., УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО) підсил., ЗЛИ́ДНІ мн. підсил., ЗЛИДЕ́ННІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
  9. нужда — Нужда, -ди ж. 1) Нужда, недостатокъ. 2) Надобность, необходимость. Надумались збірати гроші про таку народню нужду. К. (О. 1862. III. 22). ум. нуждонька, нуждочка. Словник української мови Грінченка