1. Словник української мови в 11 томах

нюхання

НЮ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. ню́хати 1 — 3.

[Дзюба:] Так ось, коли я попросив у нього понюхати, так він… [Жінки:] О, господи. Знов із тим нюханням (Коч., І, 1956, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюхання — ню́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. нюхання — -я, с. Дія за знач. нюхати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нюхання — НЮ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. ню́хати 1–3. [Дзюба:] Так ось, коли я попросив у нього понюхати, так він... [Жінки:] О, господи. Знов із тим нюханням (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  4. нюхання — Ню́хання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нюхання — Ню́хання, -ня с. Нюханіе. Словник української мови Грінченка