нівроку
НІВРО́КУ, присл., розм.
1. Нічого собі, непогано, так як треба.
Прийшов старий Кулик.. То був уже старий дід, кремезний ще нівроку… (Мирний, І, 1949, 257);
Вже чверть століття пружні вітри степові цілують її вуста, обпалюють щоки. І почуває себе Оксана Іванівна, як кажуть, нівроку (Колг. Укр., 4, 1956, 21);
// Більше ніж треба.
Яресько та Маркіяш весело оглядали свого товариша. Сімнадцятий тільки минає, а вигнало нівроку: голова біля кулемета, а ноги десь аж за мостом звисають (Гончар, II, 1959, 239);
// у знач. прикм. Непоганий, такий як треба.
Нівроку зять, не зять, а дуб, тернові очі, чорний чуб, з обличчя видно — дружелюб (Гонч., Вибр., 1959, 333);
— Нівроку собі [колгосп], — сказав агроном (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 19);
Хазяєчка з тебе, нівроку!.. (Речм., Весн. грози, 1961, 104).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами.
— Оце було йду вулицею та й чую, як люди говорять: — Ну та й гарна ж, нівроку, удовина дочка!.. (Н.-Лев., II, 1956, 106);
[Осадчий:] Та й ви, Михайле Йвановичу, нівроку, — ніби помолодшали (Сміл., Черв. троянда, 1955, 56);
А тепер вже інший час, нівроку, Ми крокуєм гордо в майбуття (Шпорта, Мужність, 1951, 39).
Нівро́ку йому́ (їй, вам, тобі́ і т. ін.) — уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами.
Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока.. І молода — нівроку їй (Шевч., І, 1963, 158);
— Тепер я поденних не візьму: ти, молодичко, нівроку тобі, проворна, роботяща, управишся сама (Л. Янов., І, 1959, 271).
Значення в інших словниках
- нівроку — (досить гарний, добрий) розм. нічого, непогано, пристойно// непоганий, незгірший, незлий, (при задоволенні певних вимог) пристойний, порядний. Словник синонімів Полюги
- нівроку — нівро́ку прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- нівроку — розм. 1. присл. Нічого собі; непогано; так, як треба; також у значенні вст. сл. – як побажання не наврочити кому-небудь своїми словами. То був уже старий, кремезний ще нівроку... (Панас Мирний); – Ну та й гарна ж, нівроку, удовина дочка!.. (І. Літературне слововживання
- нівроку — пр., нічого собі, непогано, так, як треба; П-К нічогенький, непоганий, такий, як треба; ВСТ. слава Богу, не взяв його <�її, їх> кат. Словник синонімів Караванського
- нівроку — див. багато; вродливий; рясний Словник синонімів Вусика
- нівроку — присл., розм. 1》 Нічого собі, непогано, так як треба. || Більше ніж треба. || у знач. прикм. Непоганий, такий як треба. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нівроку — НІВРО́КУ, присл., розм. 1. Непогано, нічогенько, досить добре. Прийшов старий Кулик .. То був уже старий дід, кремезний ще нівроку. (Панас Мирний); Вже чверть століття пружні вітри степові цілують її вуста, обпалюють щоки. Словник української мови у 20 томах
- нівроку — Нівроку, наївся оброку. Насмішка з тих, що говорять “нівроку”. Нівроку, як пшенична пасха. Про щось, дуже розкішне. Приповідки або українсько-народня філософія
- нівроку — НЕПОГА́НИЙ (досить добрий, хороший, гарний), НІВРО́КУ у знач. присудка, розм., НІЧО́ГО у знач. присудка, розм., НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм., НЕЗГІ́РШИЙ розм.; НЕЗЛИ́Й розм. (не про людину або тварину); ПРИСТО́ЙНИЙ, ПОРЯ́ДНИЙ розм., ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм. Словник синонімів української мови
- нівроку — Нівро́ку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нівроку — Нівро́ку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому. Словник української мови Грінченка