1. Приповідки або українсько-народня філософія

нівроку

Нівроку, наївся оброку.

Насмішка з тих, що говорять “нівроку”.

Нівроку, як пшенична пасха.

Про щось, дуже розкішне.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нівроку — (досить гарний, добрий) розм. нічого, непогано, пристойно// непоганий, незгірший, незлий, (при задоволенні певних вимог) пристойний, порядний. Словник синонімів Полюги
  2. нівроку — нівро́ку прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. нівроку — розм. 1. присл. Нічого собі; непогано; так, як треба; також у значенні вст. сл. – як побажання не наврочити кому-небудь своїми словами. То був уже старий, кремезний ще нівроку... (Панас Мирний); – Ну та й гарна ж, нівроку, удовина дочка!.. (І. Літературне слововживання
  4. нівроку — пр., нічого собі, непогано, так, як треба; П-К нічогенький, непоганий, такий, як треба; ВСТ. слава Богу, не взяв його <�її, їх> кат. Словник синонімів Караванського
  5. нівроку — див. багато; вродливий; рясний Словник синонімів Вусика
  6. нівроку — присл., розм. 1》 Нічого собі, непогано, так як треба. || Більше ніж треба. || у знач. прикм. Непоганий, такий як треба. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. нівроку — НІВРО́КУ, присл., розм. 1. Непогано, нічогенько, досить добре. Прийшов старий Кулик .. То був уже старий дід, кремезний ще нівроку. (Панас Мирний); Вже чверть століття пружні вітри степові цілують її вуста, обпалюють щоки. Словник української мови у 20 томах
  8. нівроку — НЕПОГА́НИЙ (досить добрий, хороший, гарний), НІВРО́КУ у знач. присудка, розм., НІЧО́ГО у знач. присудка, розм., НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм., НЕЗГІ́РШИЙ розм.; НЕЗЛИ́Й розм. (не про людину або тварину); ПРИСТО́ЙНИЙ, ПОРЯ́ДНИЙ розм., ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм. Словник синонімів української мови
  9. нівроку — Нівро́ку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. нівроку — НІВРО́КУ, присл., розм. 1. Нічого собі, непогано, так як треба. Прийшов старий Кулик.. То був уже старий дід, кремезний ще нівроку… (Мирний, І, 1949, 257); Вже чверть століття пружні вітри степові цілують її вуста, обпалюють щоки. Словник української мови в 11 томах
  11. нівроку — Нівро́ку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому. Словник української мови Грінченка