нікель
НІ́КЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря.
Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (Заг. хімія, 1955, 606);
З тонни морської води можна вилучити кілька десятків кілограмів кольорових металів: міді, кобальту, нікелю та деяких інших (Наука.., 3, 1962, 19);
// Шар цього металу на поверхні металевих виробів.
Дід погладив мозолястими пальцями нікель, обережно здмухнув з руля пилюку, цмокнув губами (Донч., VI, 1957, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нікель — ні́кель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нікель — [н’ікеил'] -л'у, ор. -леим, м. (на) -л'і Орфоепічний словник української мови
- нікель — -ю, ч. Ni. Хімічний елемент, що належить до родини сидероїдів. Проста речовина нікелю – сріблястий метал. Конструктивний матеріал хімічних і ядерних реакторів, акумуляторів тощо. || Шар цього металу на поверхні металевих виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нікель — НІ́КЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря. Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- нікель — ні́кель (нім. Nickel, від швед. nickel – гном, підземний дух) хімічний елемент, символ Ni, ат. н. 28; сріблясто-білий метал, пластичний і ковкий. Застосовують для захисних прикриттів, виготовлення сплавів, спеціальних сталей, лужних акумуляторів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- нікель — Ni, хіміч. елемент з атомним числом 28; сріблясто-білий, досить твердий метал; у злитках стійкий до дії атмосферних чинників; міститься в мінералах (нікелін), у чистому вигляді — в метеоритах, входить до складу земного ядра... Універсальний словник-енциклопедія
- нікель — Ні́кель, ні́клю, -клеві, -клем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)