німота
НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. Те асме, що ні́мці.
Отак німота запалила Велику хату. І сім’ю слв’ян [слов’ян] роз’єдинила (Шевч., І, 1951, 262);
Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (Тич., ІІ, 1947, 173).
НІМОТА́, и́, ж. Стан за знач. німи́й.
Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. — все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958, 85);
Щоб перервати німоту, Чіпка запитав: — І це ви так живете? (Мирний, ІІ, 1949, 248);
Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти (Павл., Бистрина, 1959, 163)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- німота — німо́та іменник жіночого роду про німців збірн., зневажл. німота́ іменник жіночого роду мовчання Орфографічний словник української мови
- німота — див. безмовність Словник синонімів Вусика
- німота — -и, ж. Стан за знач. німий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- німота — НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. 1. Те саме, що ні́мці. Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю слв'ян [слов'ян] роз'єдинила (Т. Шевченко); Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (П. Тичина). 2. Німі люди. Словник української мови у 20 томах
- німота — Німота, -ти ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130. Словник української мови Грінченка