німота
німота́
-и, ж.
Стан за знач. німий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- німота — німо́та іменник жіночого роду про німців збірн., зневажл. німота́ іменник жіночого роду мовчання Орфографічний словник української мови
- німота — див. безмовність Словник синонімів Вусика
- німота — НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. 1. Те саме, що ні́мці. Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю слв'ян [слов'ян] роз'єдинила (Т. Шевченко); Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (П. Тичина). 2. Німі люди. Словник української мови у 20 томах
- німота — НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. Те асме, що ні́мці. Отак німота запалила Велику хату. І сім’ю слв’ян [слов’ян] роз’єдинила (Шевч., І, 1951, 262); Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (Тич., ІІ, 1947, 173). Словник української мови в 11 томах
- німота — Німота, -ти ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130. Словник української мови Грінченка