1. Словник української мови в 11 томах

німотний

НІМО́ТНИЙ, а, е. Те саме, що німи́й 2.

Всі мовчки, схилившись, сиділи. Перший секретар з суду порушив ту німотну тишу (Мирний, III, 1954, 196);

Скориставшись німотною паузою, переляканий дворецький запросив гостей до столу (Гончар, Таврія, 1952, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. німотний — німо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. німотний — див. безголосий; мовчазний; німий Словник синонімів Вусика
  3. німотний — -а, -е. Те саме, що німий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. німотний — НІМО́ТНИЙ, а, е, перев., поет. 1. Не спроможний подати голосу під впливом сильного почуття; німий (у 2 знач.). Всі мовчки, схилившись, сиділи. Словник української мови у 20 томах
  5. німотний — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. Словник синонімів української мови