ніч

НІЧ, но́чі, ж. Частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку.

Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші… (Мирний, IV, 1955, 57);

У ніч глибоку переходить вечір, Дванадцять чуть ударів із Москви, І гімн летить величний понад світом (Рильський, III, 1961, 119);

А вгорі вже блідли зорі: западала пізня ніч (Смолич, Мир.., 1958, 67);

*Образно. Ніч історії — капіталізм, день історії — комунізм, і сонце його нестримно сходить сьогодні над нашою планетою (Мист., 5, 1961, 1);

*У порівн. В Уласа очі були темно-карі, ясні та привітні, як весняна ніч (Н.-Лев., III, 1956, 295);

Фрунзе став як ніч (Гончар, II, 1959, 434).

◊ Бі́лі но́чі див. бі́лий;

Глу́па ніч див. глу́пий;

Гороби́на ніч див. гороби́ний;

День і ніч див. день;

Дня́ми й ноча́ми див. день;

До́бра ніч див. до́брий;

До́брої но́чі — традиційне взаємне дружнє вітання перед настанням ночі або побажання перед сном.

Побажай мені доброї ночі (Коцюб., III, 1956, 155);

На́ ніч:

а) для використання вночі.

— Повіриш, беру на ніч повний кисет і не вистачає, — поскаржився він, згортаючи цигарку завтовшки в гвинтівочний патрон (Тют., Вир, 1964, 8);

б) для проведення нічного часу, для здійснення вночі.

Мабуть, побоялись [козаки] на ніч лишатися в слободі (Головко, II, 1957, 345);

— Голова комбіду саме поїхав на ніч орати (Стельмах, II, 1962, 183);

Не про́ти но́чі зга́дувати (зга́дуючи) див. зга́дувати;

Ні дня, ні но́чі кому — хто-небудь дуже переобтяжений роботою.

— Їй завсігди так — ні дня ні ночі, — старує Шурко. — Мабуть, і сьогодні прийде пізно (Мушк., Чорний хліб, 1960, 23);

Ніч зорі́ти — не спати всю ніч;

Ніч розібра́ти — про закінчення ночі.

— І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона. — Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся… (Іщук, Вербів-чани, 1961, 190);

Ніч у ніч — кожної ночі;

Носи́ти ніч за собо́ю див. носи́ти;

Поля́рна ніч- частина року, протягом якої за полярним колом не сходить сонце;

Про́ти но́чі — пізно ввечері, перед настанням ночі.

— Куди ж ти оце йдеш проти ночі? — питаю я в його (Н.-Лев., III, 1956, 268);

— Тьху! Куди його чорти несуть проти ночі (Стельмах, II, 1962, 176);

У ніч — у простір, охоплений нічною темнотою.

Вартує мати і чуло дивиться у ніч (Сос., II, 1958, 483);

Вона ніби ждала його, відразу ж заспішила, вдяглася, замкнула двері, і вони рушили в ніч (Збан., Сеспель, 1961, 178);

Упа́ла ніч на що — на якійсь території настала темнота.

Упала ніч на табір (Довж., І, 1958, 256);

Ці́лу (цілі́сіньку) ніч — протягом усієї ночі.

Під тином сіла [мати] І ніч цілісіньку сиділа Та плакала (Шевч., II, 1953, 96);

На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (Коцюб., І, 1955, 329).