нічого

НІЧО́ГО, у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає.

Людська гідність, — цього в світі капіталістів шукати нічого (Ленін, 31, 1973, 122);

[Баклажаненко:] Бачиш, тобі і збиратись нічого, бо ти уже одягнений, тільки другий черевик надінь (Мик., І, 1957, 439);

// Не варто; не треба; нема чого.

Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись (Коцюб., І, 1955, 363);

— У чека, думаю, вам нічого йти. Сьогодні воно виїхало в одно з віддалених сіл повіту (Стельмах, II, 1962, 161);

Приходив [Улас] до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Тют., Вир, 1964, 52).

◊ Ні́чого гріха́ кри́ти (таї́ти) див. гріх;

Ні́чого [і, й] каза́ти (говори́ти) — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді.

Смішив [Максим] усіх і реготався сам… Товариський чоловік, нічого казати! (Мирний, І, 1949, 215);

Нічого й говорити, яке найважливіше значення мають для письменника саме такі— колективні зустрічі з читачем (Смолич, Розм. з чит., 1953, 6).

2. займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об’єкта дії або його відсутності.

Ісправник Трохи не сказився. Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! (Шевч., І, 1963, 304);

— Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Головко, І, 1957, 63).

◊ З (від) ні́чого роби́ти див. роби́ти;

І ду́мати ні́чого див. ду́мати;

Ні́чого мо́вити див. мо́вити;

Ні́чого роби́ти див. роби́ти;

Ні́чого сказа́ти див. сказа́ти.

НІЧО́ГО.

1. займ. запереч, див. ніщо́.

2. займ. запереч., розм. Те саме, що ніскі́льки 1.

Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: ..Дознались, кинулись до його — І меду не знайшли нічого… (Гл., Вибр., 1957, 96);

Кухар при відході наказував [хлопцям]: — А чистенько полоти, нічого бур’яну не лишати (Март., Тв., 1954, 149).

3. у знач. присудк. сл., розм. Непоганий, такий, як треба.

— Та й хазяйствечко нічого тепер. Добре, все добре (Вовчок, І, 1955, 281);

— Став я в болгарина.. Платня нічого, краща, ніж в наших сторонах (Коцюб., І, 1955, 141);

Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (Стельмах, Правда.., 1961, 402).

4. у знач. присл., перев. з сл. собі, розм. Непогано.

Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Л. Укр., V, 1956, 6);

Вчора прислали мені зі Львова мою книжку "З глибини". Нічого собі виглядає (Коцюб., III, 1956, 336).