1. Словник української мови в 11 томах

оббреханий

ОББРЕ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббреха́ти;

// оббре́хано, безос. присудк. сл.

Чого чекать? — Одурено гадки, Оббрехано псалми моєї віри, Знесилено кайданами заміри І стоптано найкращії квітки (Стар., Поет. тв., 1958, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббреханий — оббре́ханий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оббреханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббрехати. || оббрехано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оббреханий — ОББРЕ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оббреха́ти; // у знач. прикм. Широкої фольклоризації зазнав інший мелодраматичний сюжет “скривдженої невинності”, споріднений з казково-новелістичним мотивом “оббреханої дівчини” (з наук. літ.); // оббре́хано, безос. Словник української мови у 20 томах
  4. оббреханий — Оббре́ханий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)