обвиватися

ОБВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́ТИСЯ, обів’ю́ся, обів’є́шся і ОБВИНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Обмотуватися, обплітатися, обкручуватися навколо чого-небудь.

Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану (Н.-Лев., II, 1956, 168);

Довкола ноги обвилася велика сіра змія (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 177);

Круг голови над чистим лобом обвивалися в два ряди тугі коси (Жур., Дорога.., 1948, 16);

*Образно. Висока гора, і схід на неї крутий, змією кругом шпиля так і обвився (Мирний, III, 1954, 60);

Ще носити мені не минеться І кайданів усяких і мук; Скільки їх за життя обвинеться Коло серця, ярливих гадюк! (Граб., І, 1959, 559);

Вернулась знов стара любов І знов круг серця обвилася (Олесь, Вибр., 1958, 371);

// перен., рідко. Догоджати в усьому кому-небудь.

Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Григ., Вибр., 1959, 248);

// перев. зі сл. шия, стан і т. ін., круг чого, на що, кому. Обіймати кого-небудь.

Гордієва рука знов якось несамохіть обвивається круг її стану… (Гр., II, 1963, 39);

Вона прибігла до нього заплакана і, заставивши припинити роботу, обвилась йому на шию, як хмелина на явір (Тют., Вир, 1964, 265).

2. чим, у що. Замотуватися, закутуватися в що-небудь (тканину, одяг і т. ін.); напинатися, пов’язуватися чимось.

Обвинувшися ковдрою та накинувши ще на ковдру все моє мокре убрання, я лежав, дзвонячи зубами (Фр., IV, 1950, 291);

Обвились хустинками.

3. перен. Густо обволікатися, обкутуватися з усіх боків (димом, туманом і т. ін.).

Маленький похорон звертає в другу вулицю. Чорний хрест обвився сивими цяточками мраки[мряки] (Стеф., І, 1949, 146);

// Перейматися (настроєм, почуттям).

Уся похолонула [земля], обвинулася.. серпанком мрячного смутку й туги (Кобр., Вибр., 1954, 207).

4. тільки недок. Пас. до обвива́ти.

*Образно. Нема на полях ні жмутків колючого перепеченого негодою дроту, ні лінії окопів; навіть свіжі червоноармійські могили обвиваються сплесками ярої чубатої пшениці (Стельмах, II, 1962, 172).