обвиватися

ОБВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́ТИСЯ, обів'ю́ся, обів'є́шся, ОБВИНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Обмотуватися, обплітатися, обкручуватися навколо чого-небудь.

Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану (І. Нечуй-Левицький);

Довкола ноги обвилася велика сіра змія (В. Гжицький);

Круг голови над чистим лобом обвивалися в два ряди тугі коси (С. Журахович);

* Образно. Висока гора, і схід на неї крутий, змією кругом шпиля так і обвився (Панас Мирний);

Ще носити мені не минеться І кайданів усяких і мук; Скільки їх за життя обвинеться Коло серця, ярливих гадюк! (П. Грабовський);

Вернулась знов стара любов І знов круг серця обвилася (О. Олесь);

// перев. зі сл. шия, стан і т. ін. Ніжно охоплювати, обіймати.

Гордієва рука знов якось несамохіть обвивається круг її стану... (Б. Грінченко);

Вона прибігла до нього заплакана і .. обвилась йому на шию, як хмелина на явір (Григорій Тютюнник).

2. чим, у що. Замотуватися, закутуватися в тканину, одяг і т. ін.; напинатися, пов'язуватися чимось.

Обвинувшися ковдрою та накинувши ще на ковдру все моє мокре убрання, я лежав, дзвонячи зубами (І. Франко).

3. чим, перен. Густо обволікатися, обкутуватися з усіх боків (димом, туманом і т. ін.).

Чорний хрест обвився сивими цяточками мраки [мряки] (В. Стефаник).

4. перен., чим. Перейматися (настроєм, почуттям).

Уся похолонула [земля], обвинулася .. серпанком мрячного смутку й туги (Н. Кобринська).

5. тільки недок. Пас. до обвива́ти.