обвисати

ОБВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обвиснув, ла, ло; док.

1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу.

Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Кочура, Зол. грамота, 1960, 230);

Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисає й неприємно хляскає (Ю. Янов., II, 1958, 59);

Збирання [кукурудзи] треба починати не зволікаючи, поки качани не обвисли (Колг. Укр., 7, 1957, 20);

// від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь.

Їхні кишені обвисали від револьверів (Панч, О. Пархоменко, 1939, 11);

// Втрачати первісну форму (про тканину, одяг); витягуватися.

Тканина легка, в красивих узорах і не обвисає в готовому одязі (Рад. Укр., 2.VI 1962, 3);

// на кому — чому і без додатка. Незграбно звисати, спадати (про одяг); висіти.

Все те убрання розпачливо обвисало на тій маленькій похилій постаті (Л. Укр., III, 1952, 526);

Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307);

Балабушиха глянула на талію. Сіренька сукня обвисла на боках (Н.-Лев., III, 1956, 214);

// над чим. Те саме, що нависа́ти 1.

Рукава сорочки він позакочував, штани обвисали над крагами (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 162);

*Образно. Обвисали Круті небосхили (Перв., II, 1958, 322);

Обвисне тьма, не видно зір; А він жене Хиткий свій човен (Граб., І, 1959, 488).

2. Втрачаючи пружність, еластичність, відтягатися донизу (про шкіру).

Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (Кучер, Трудна любов, 1960, 126);

На ній деякою мірою позначився біг часу.. Щоки вже здрябліли й обвисли (Вільде, Сестри.., 1958, 125);

// Безвладно опускатися, падати (від утоми, страху і т. ін.).

Навстріч їм мчить два вершники.. Іванко пильно придивляється, і несподівано руки безсило обвисають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139);

Одно плече він підняв, тоді як друге, мов перебите, обвисло (Мирний, І, 1954, 210);

Руки дитячії З труду обвисли (Фр., XIII, 1954, 151);

// тільки док., переч. Занедбати свою зовнішність, втративши стрункість постави.

Навіщо він довів себе до такого стану? Обвис, опустився, занехаяний, п’яний, у сіні… (Гончар, Таврія, 1952, 285).

3. на кому — чому. Те саме, що повиса́ти.

Йшла вона під руку з високим білявим хлопчиною. Власне, не йшла, а обвисала в нього на руці (Речм., Твій побратим, 1962, 110);

Затовк би на смерть дужий ТихінМарка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів, обвис на руках забіяці (Горд., Дівчина.., 1954, 188).

4. чим, рідко. Покриватися чим-небудь висячим.

Обвиснуть лози гронами густими, Тютюн зведе свої листки (Воронько, Драгі.., 1959, 18).