обвисати

ОБВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обви́снув, ла, ло; док.

1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу.

Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (П. Кочура);

Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисає й неприємно хляскає (Ю. Яновський);

Збирання [кукурудзи] треба починати не зволікаючи, поки качани не обвисли (з наук. літ.);

// від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь.

Їхні кишені обвисали від револьверів (П. Панч);

// чим, рідко. Покриватися чим-небудь висячим.

Обвиснуть лози гронами густими (П. Воронько);

// Утрачати первісну форму (про тканину, одяг); витягуватися.

Тканина легка, в красивих узорах і не обвисає в готовому одязі (з газ.);

// на кому – чому і без дод. Незграбно звисати, спадати (про одяг); висіти.

Убрання розпачливо обвисало на тій маленькій похилій постаті (Леся Українка);

Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Григорій Тютюнник);

Балабушиха глянула на талію. Сіренька сукня обвисла на боках (І. Нечуй-Левицький);

// над чим. Те саме, що нависа́ти 1.

Рукава сорочки він позакочував, штани обвисали над крагами (М. Трублаїні);

* Образно. Обвисали Круті небосхили (Л. Первомайський);

Обвисне тьма, не видно зір; А він жене Хиткий свій човен (П. Грабовський).

2. Утрачаючи пружність, еластичність, відтягатися донизу (про шкіру).

Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (В. Кучер);

На ній деякою мірою позначився біг часу .. Щоки вже здрябліли й обвисли (Ірина Вільде);

// Безвладно опускатися, падати (від утоми, страху і т. ін.).

Навстріч їм мчить два вершники .. Іванко пильно придивляється, і несподівано руки безсило обвисають (А. Хижняк);

Одно плече він підняв, тоді як друге, мов перебите, обвисло (Панас Мирний);

Руки дитячії З труду обвисли (І. Франко);

// тільки док., перен. Утратити пружність, стрункість постави.

Навіщо він довів себе до такого стану? Обвис, опустився, занехаяний, п'яний, у сіні... (О. Гончар).

3. на кому – чому. Те саме, що повиса́ти.

Йшла вона під руку з високим білявим хлопчиною. Власне, не йшла, а обвисала в нього на руці (В. Речмедін);

Затовк би на смерть дужий Тихін Марка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів, обвис на руках забіяці (К. Гордієнко).