1. Словник української мови в 11 томах

обвінчаний

ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти.

Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвінчаний — обві́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвінчаний — [оубв’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обвінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвінчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах