обвінчаний
обві́нчаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обвінчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвінчаний — обві́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвінчаний — [оубв’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463). Словник української мови в 11 томах