обвінчаний
обві́нчаний
[оубв’інчанией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвінчаний — обві́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвінчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463). Словник української мови в 11 томах