обвітрювати
ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати.
Прохолода обвітрює скроні;
// безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер).
[Надежда:] Хоч хусткою зав’яжи [підборіддя], а то обвітрить тебе в дорозі… (Кроп., III, 1959, 181).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвітрювати — обві́трювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обвітрювати — Обвівати, овівати; (шкіру) пересушувати, зашкарублювати. Словник синонімів Караванського
- обвітрювати — -юю, -юєш, недок., обвітрити, -рю, -риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. || безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвітрювати — ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., кого, що. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. Прохолода обвітрює скроні; // безос. Словник української мови у 20 томах
- обвітрювати — ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док. Словник синонімів української мови
- обвітрювати — Обві́трювати, -трюю, -рюєш; обві́трити, -трю, -триш, -трять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)