1. Словник синонімів української мови

обвітрювати

ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.: обві́яти (ові́яти), обда́ти, опови́ти, опахнути, обду́ти, обві́трити. Вітер приємно обвіває обличчя (А. Шиян); Мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув (Дорош), як його обвіяло.. душком тієї соломи (Григорій Тютюнник); Свіжий вологий вітер приємно овіває обличчя (з газети); З сходу дихнув вітрець й овіяв Остапа (М. Коцюбинський); Орестове обличчя обвіювали струми повітря (О. Досвітній); Запах розтопленого чавуну обдав Никанора (І. Микитенко); Шовкова трава.. обдавала (Івася) своїм пахучим холодочком (Панас Мирний); Шумить, шумить круг мене. Сокорики шумлять і тополі золоті на синьому. І вітер оповив мене ласкаво (О. Довженко); Їхні (грушок) терпкі пахощі увесь час оповивають чоловіка (М. Стельмах); Опахує медузу вітер, мне її, вгинає од країв (П. Тичина); Він ішов прудко, повітря туго обдувало його (Є. Гуцало); Прохолода обвітрює скроні; з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвітрювати — обві́трювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обвітрювати — Обвівати, овівати; (шкіру) пересушувати, зашкарублювати. Словник синонімів Караванського
  3. обвітрювати — -юю, -юєш, недок., обвітрити, -рю, -риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. || безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвітрювати — ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., кого, що. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. Прохолода обвітрює скроні; // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. обвітрювати — Обві́трювати, -трюю, -рюєш; обві́трити, -трю, -триш, -трять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обвітрювати — ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. Прохолода обвітрює скроні; // безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер). Словник української мови в 11 томах