1. Словник української мови в 11 томах

обвішувати

ОБВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех. Вішати що-небудь у великій кількості або на значній площі, поверхні чогось.

Браму треба буде обвішати флагами (Фр., III, 1950, 190);

Він перший обвішав Асканію своїми дотепними шпаківнями (Гончар, Таврія, 1952, 271);

// Закривати чим-небудь висячим; завішувати, запинати.

Театр мав бути на ганку, що виходив на подвір’я. З боків ганок обвішували простирадлами (Смолич, II, 1958, 19);

Степанида Сидорівна обвішала вікна гарними завісами (Н.-Лев., І, 1956, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвішувати — обві́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обвішувати — -ую, -уєш, недок., обвішати, -аю, -аєш, док., перех. Вішати що-небудь у великій кількості або на значній площі, поверхні чогось. || Закривати чим-небудь висячим; завішувати, запинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обвішувати — ОБВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., кого, що чим. Вішати що-небудь у великій кількості або на значній площі, поверхні чогось. Обвішали [Тимка] намистом із водяних лілій (Григорій Тютюнник); Панни .. обвішали стіни кругом гірляндами (І. Словник української мови у 20 томах
  4. обвішувати — Обвішувати, -шую, -єш сов. в. обвішати, -шаю, -єш, гл. Обвѣшивать, обвѣшать, увѣшивать, увѣсить. Торбинками обвішаний його повожатий. Шевч. 89. Словник української мови Грінченка