1. Словник української мови в 11 томах

обдарований

ОБДАРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обдарува́ти.

[Антей:] Се Ніке увінчала свого поета. А коли й Харіта йому додасть гранату чи троянду, він буде обдарований усім, чого дозволено бажати смертним (Л. Укр., III, 1952, 424);

Дарма, що мала [Оленка], проте обдарована ясним голосом (Горд., II, 1959, 75).

2. у знач. прикм. Який має великі природні здібності; здібний, талановитий.

Воронцов, наче за власним сином, стежив, як зростає цей молодий обдарований офіцер, фанатично відданий справі (Гончар, III, 1959, 123);

Бувши обдарованою актрисою досить широкого діапазону, Зарницька мала величезний успіх у публіки (Минуле укр. театру, 1953, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обдарований — обдаро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обдарований — Здібний, ТАЛАНОВИТИЙ, с. геніяльний. Словник синонімів Караванського
  3. обдарований — див. розумний Словник синонімів Вусика
  4. обдарований — [обдарованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. обдарований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обдарувати. 2》 у знач. прикм.Який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обдарований — ОБДАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обдарува́ти. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета. А коли й Харита йому додасть гранату чи троянду, він буде обдарований усім, чого дозволено бажати смертним (Леся Українка); Дарма, що мала [Оленка]... Словник української мови у 20 томах
  7. обдарований — ТАЛАНОВИ́ТИЙ (який має видатні здібності, талант), ОБДАРО́ВАНИЙ. Берта стала талановитою його ученицею (М. Слабошпицький); Оля вирішила, що Федь належить до тих обдарованих, але нерозсудливих людей, хто не вміє собі ради дати (Ю. Шовкопляс). — Пор. зді́бний. Словник синонімів української мови
  8. обдарований — Обдаро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)