обдарити
ОБДАРИ́ТИ див. обдаря́ти.
ОБДАРИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаро́вувати.
Як же їх [молодих] обдарили подарками.., так вони [родичі] і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону (Кв.-Осн., II, 1956, 353);
Ївга трохи не загубила книша, яким матушка обдарила (Мирний, III, 1954, 42);
За ним стоїть Могутня чесна сила, .. Вона цим щастям боротьби Андрюшу обдарила (Перв., II, 1958, 284).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обдарити — обдари́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обдарити — див. обдаряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдарити — ОБДАРИ́ТИ див. обдаря́ти. Словник української мови у 20 томах
- обдарити — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- обдарити — Обдарити см. обдаряти. Словник української мови Грінченка