1. Словник української мови в 11 томах

оберемок

ОБЕРЕ́МОК, мка, ч. Така кількість чого-небудь, звичайно однорідного, яку можна обхопити, взяти рукою (руками).

Погонич, обсипаний снігом, .. насилу вліз у двері з цілим оберемком скриньок (Н.-Лев., II, 1956, 70);

Омелян подає їй у вікно оберемок полін (Фр., IX, 1952, 159);

Тимко носить оберемками сухий бур’ян (Тют., Вир, 1964, 14);

// Зв’язане докупи що-небудь однорідне; в’язка.

Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать, ..Як не мостивсь, як не ладнав, А оберемка не підняв (Гл., Вибр., 1951, 87);

Вона, ..повертаючи додому, завжди несла за плечима оберемок сухогілля (Епік, Тв., 1958, 425);

// перен. Велика кількість чого-небудь.

Кравченко приніс цілий оберемок своїх творів і почав читати (Коцюб., III, 1956, 176);

В коморі — столик, ліжко, оберемок шкільних книжок (Вас., Вибр., 1954, 26).

◊ Взя́ти (згребти́ і т. ін.) в (на) обере́мок — підняти, обхопивши руками.

К старій з поклоном підступивши, На оберемок ухвативши, В землянку з валу потаскав (Котл., І, 1952, 233);

[Самрось:] А що ти мені вдієш? [Роман:] Візьму на оберемок та й укину у хургона [у фургон] (Кроп., II, 1958, 28);

Юрко.. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (Стельмах, І, 1962, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оберемок — обере́мок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оберемок — (дров) в'язка; (як міра) верета; ПР. багато, купа, віз; оберемочок. Словник синонімів Караванського
  3. оберемок — див. багато; жмут Словник синонімів Вусика
  4. оберемок — [обеиремок] -мка, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. оберемок — -мка, ч. Така кількість чого-небудь, звичайно однорідного, яку можна обхопити, взяти рукою (руками). || Зв'язане докупи що-небудь однорідне; в'язанка. || перен. Велика кількість чого-небудь. Взяти в оберемок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оберемок — ОБЕРЕ́МОК, мка, ч. Така кількість чого-небудь, звичайно однорідного, яку можна обхопити, взяти рукою (руками). Погонич, обсипаний снігом, .. насилу вліз у двері з цілим оберемком скриньок (І. Нечуй-Левицький); Омелян подає їй у вікно оберемок полін (І. Словник української мови у 20 томах
  7. оберемок — взя́ти (схопи́ти) на (в) обере́мок кого, що. Підняти кого-, що-небудь, обхопивши руками. (Самрось:) А що ти мені вдієш? (Роман:) Візьму на оберемок та й укину у хургона (у фургон) (М. Кропивницький); Юрко .. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. оберемок — В'Я́ЗКА (зв'язані мотузкою дрова, хмиз, солома тощо), В'Я́ЗАНКА, ОБЕРЕМО́К, ЗВ'Я́ЗОК діал. Антон.. зняв з себе мотузок, зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (С. Чорнобривець); Він біля припічка кинув в'язанку соломи (А. Словник синонімів української мови
  9. оберемок — Обере́мок, -ре́мка; -ре́мки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. оберемок — Оберемок, -мка м. 1) Охапка; вязанка. Оберемок дров. 2) взя́ти на оберемок. Взять въ охапку, на руки, взвалить на плечи. К старій з поклоном приступивши, на оберемок ухвативши, в землянку з валу потаскав. Котл. Ен. V. 62. Візьміть її на оберемок да й несіть. Словник української мови Грінченка