1. Словник української мови в 11 томах

обзивати

ОБЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех.

1. Називати кого-небудь образливими, лайливими словами; давати комусь негативну оцінку.

Жадан.., чухаючи потилицю, обзивав себе бельбасом, просив пробачення (Баш, Надія, 1960, 223);

— Ні, — думав він, — не по правді діють наші гридні, обзиваючи ключницю Ярину недоброю та ще й злою (Скл., Святослав, 1959, 79);

— Де ж це видано — дурнем обізвати хазяїна в його хаті! (Багмут, Опов., 1959, 13).

2. діал. Гукати.

— Хто там? — обізвав його сторож.. Хведір, наче злодій, кинувся, одбіг від цвинтаря (Мирний, III, 1954, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обзивати — обзива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обзивати — див. ганьбити; лаяти Словник синонімів Вусика
  3. обзивати — -аю, -аєш, недок., обізвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Називати кого-небудь образливими, лайливими словами; давати комусь негативну оцінку. 2》 діал. Гукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обзивати — ОБЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого. 1. Називати кого-небудь образливими, лайливими словами; давати комусь негативну оцінку. Жадан.. Словник української мови у 20 томах
  5. обзивати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови