обкорований
ОБКОРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обкорува́ти.
Увечері.. з налигачем подався [Давид] до лісу, де лежить його вже обкороване дерево на хату (Стельмах, Хліб.., 1959, 492);
// У знач. прикм.
Вони примостилися на обкорованих колодках у садку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкорований — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкорувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обкорований — ОБКОРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до обкорува́ти. Увечер .. з налигачем подався [Давид] до лісу, де лежить його вже обкороване дерево на хату (М. Стельмах); // у знач. прикм. Вони примостилися на обкорованих колодках у садку (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах