облуплений
ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупи́ти.
Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315);
Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222);
Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Янов., І, 1958, 186).
2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний.
Дерева якісь дивні — зовсім облуплені, голісінькі, ніби з них хто взяв та й спустив усю кору (Збан., Мор. чайка, 1959, 6);
Стіни, не прикриті килимами, були облуплені (Вільде, Сестри.., 1958, 463);
// Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь).
Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа… Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236);
Старенька канапа сиротливо тулилася до стінки з облупленою шпалерою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 23);
// Який облущився під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини).
Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (Чаб., Балкан, весна, 1960, 21).
◊ Зна́ти як облу́пленого (як облу́плених) див. зна́ти.
Значення в інших словниках
- облуплений — (покриття якого пошкоджене) обдертий, облущений, обшарпаний, пошкоджений. Словник синонімів Полюги
- облуплений — облу́плений 1 дієприкметник від: облупи́ти облу́плений 2 прикметник обдертий, обшарпаний Орфографічний словник української мови
- облуплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до облупити. 2》 у знач. прикм.Який повністю або частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. || Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облуплений — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до облупи́ти. Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Яновський); // у знач. прикм. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Г. Хоткевич); Доярки лишають облуплені яєчка.. Словник української мови у 20 томах
- облуплений — як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Фразеологічний словник української мови
- облуплений — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ОБКОЛУ́ПАНИЙ рідше, ОБЛУ́ПАНИЙ діал. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Словник синонімів української мови
- облуплений — Облу́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- облуплений — Облуплений, -а, -е Ободранный. знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168. Словник української мови Грінченка