1. Словник синонімів української мови

облуплений

ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ОБКОЛУ́ПАНИЙ рідше, ОБЛУ́ПАНИЙ діал. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (О. Гончар); Весняне сонце.. проривалося крізь ґрати й золотило брудні, обдерті стіни похмурої камери (С. Васильченко); На протилежнім боці вигону обшарпана стояла школа (Я. Качура); На замазаній стіні.. місцями червоніла цегла з-під обколупаної глини (І. Нечуй-Левицький); З таким напруженням зазирав (Панько) до сіней, що видів кожду жовтаву пляму на стіні від облупаного вапна (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облуплений — (покриття якого пошкоджене) обдертий, облущений, обшарпаний, пошкоджений. Словник синонімів Полюги
  2. облуплений — облу́плений 1 дієприкметник від: облупи́ти облу́плений 2 прикметник обдертий, обшарпаний Орфографічний словник української мови
  3. облуплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до облупити. 2》 у знач. прикм.Який повністю або частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. || Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. облуплений — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупи́ти. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол. Словник української мови в 11 томах
  5. облуплений — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до облупи́ти. Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Яновський); // у знач. прикм. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Г. Хоткевич); Доярки лишають облуплені яєчка.. Словник української мови у 20 томах
  6. облуплений — як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Фразеологічний словник української мови
  7. облуплений — Облу́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. облуплений — Облуплений, -а, -е Ободранный. знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168. Словник української мови Грінченка