облущувати
ОБЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех.
1. Очищати від лушпиння, лузги і т. ін.
Дід Козуряк старанно облущував ріпу (Турч., Зорі.., 1950, 292).
2. перен., розм. Оббирати, грабувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облущувати — облу́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- облущувати — -ую, -уєш, недок., облущити, -щу, -щиш, док., перех. 1》 Очищати від лушпиння, лузги і т. ін. 2》 перен., розм. Оббирати, грабувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облущувати — ОБЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док. 1. що. Очищати від лушпиння, лузги і т. ін. Дід Козуряк старанно облущував ріпу (А. Турчинська). 2. Оббивати, обдирати, знімати верхній шар чого-небудь. 3. кого, перен., розм. Оббирати, грабувати. Словник української мови у 20 томах
- облущувати — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). Словник синонімів української мови