обморок
О́БМОРОК, у, ч.
1. рідко. Раптова втрата свідомості внаслідок хворобливого стану, душевного зворушення і т. ін.
На мене молились перелякані погляди, тремтів дехто перед обмороком, я ходив між ними й придивлявся їм у вічі (Ю. Янов., І, 1958, 91).
2. заст. Запаморочення.
Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., що аж обморок його брав (Гр., II, 1963, 445);
Нам од страху якийсь обморок у голові, усенький глузд кудись загубивсь (Крим., Вибр., 1965, 379).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обморок — о́бморок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обморок — Непритома, непритомність, млість, поморок, зомля, умліва Словник чужослів Павло Штепа
- обморок — -у, ч. 1》 рідко.Раптова втрата свідомості внаслідок хворобливого стану, душевного зворушення і т. ін. 2》 заст. Запаморочення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обморок — О́БМОРОК, у, ч. 1. рідко. Раптове зомлівання внаслідок хворобливого стану, душевного зворушення і т. ін. На мене молились перелякані погляди, тремтів дехто перед обмороком, я ходив між ними й придивлявся їм у вічі (Ю. Яновський). 2. заст. Запаморочення. Словник української мови у 20 томах
- обморок — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови
- обморок — Обморок, -ку м. — бере́ кого́. Дурно кому. Мене обморок бере, такі млію... Руки, ноги трусяться. Г. Барв. 212. Словник української мови Грінченка