обрубок
ОБРУ́БОК, бка, ч. Відрубана частина чого-небудь.
Вхопив [шинкар] здоровенний обрубок у руки, замахнувся… (Мирний, II, 1954, 128);
Посередині двору в’язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева — плаха (Гжицький, Опришки, 1962, 179);
Мов з-під землі виріс здоровенний Влас Харитонович з довгим обрубком рейки (Баш, Надія, 1960, 200);
*Образно. У відповідь лунають глухі обрубки слів (Стельмах, І, 1962, 122);
// Те, від чого відрубана якась частина.
Несподівано якось обрубок руки.. зсунувся та умочився в воду, і вмить рука у неї виросла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 82);
Обріз рвучко вдарив назад коротким обрубком ложі, враз задзвеніло скло, і вибух гухнув далекою луною (Епік, Тв., 1958, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрубок — (обтята частина чогось) відрубок, оцупок, утинок, цурпалок. Словник синонімів Полюги
- обрубок — обру́бок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обрубок — Оцупок, оклецьок. Словник синонімів Караванського
- обрубок — див. низький; палиця Словник синонімів Вусика
- обрубок — -бка, ч. Відрубана частина чого-небудь. || Те, від чого відрубана якась частина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрубок — Кимак, кимачина, кимачисько, клець, ковбан, ковбиця, ковбок, оклецьок, опецьок, оцвенок, оцупок, сніт, сунець, утинок, цурпак, цурпалок, цурпалка, цурупалок, див. чурбак Словник чужослів Павло Штепа
- обрубок — ОБРУ́БОК, бка, ч. Відрубана частина чого-небудь. Вхопив [шинкар] здоровенний обрубок у руки, замахнувся... (Панас Мирний); В пічці полірувального цеху з тріском горіли обрубки дощок (М. Словник української мови у 20 томах
- обрубок — ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Словник синонімів української мови