1. Словник української мови в 11 томах

обручальний

ОБРУЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до обручення; пов’язаний з обрядом обручення.

Старенький піп бере обручальний перстень, одягає Ользі на середній палець (Шиян, Гроза.., 1956, 523).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обручальний — обруча́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обручальний — -а, -е. Стос. до обручення; пов'язаний з обрядом обручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обручальний — ОБРУЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до обручення; пов'язаний з обрядом обручення. Борис Савович недавно одружився і ще носить на пальці обручальний знак (О. Гончар); Обручальні пісні. Словник української мови у 20 томах