обрізати
ОБРІ́ЗАТИ див. обрі́зувати.
ОБРІЗА́ТИ див. обрі́зувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрізати — обрі́зати дієслово доконаного виду обріза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обрізати — див. різати Словник синонімів Вусика
- обрізати — I [оубр’ізатие] -р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док. II [обр'ізатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
- обрізати — I обр`ізатидив. обрізувати. II обріз`атидив. обрізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрізати — ОБРІЗА́ТИ див. обрі́зувати. ОБРІ́ЗАТИ див. обрі́зувати. Словник української мови у 20 томах
- обрізати — облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. Фразеологічний словник української мови
- обрізати — ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал. Словник синонімів української мови
- обрізати — Обрізати, -жу, -жеш гл. Обрѣзать. Словник української мови Грінченка