1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обрізати

I обр`ізатидив. обрізувати.

II обріз`атидив. обрізувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрізати — обрі́зати дієслово доконаного виду обріза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обрізати — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. обрізати — I [оубр’ізатие] -р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док. II [обр'ізатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  4. обрізати — ОБРІЗА́ТИ див. обрі́зувати. ОБРІ́ЗАТИ див. обрі́зувати. Словник української мови у 20 томах
  5. обрізати — облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. Фразеологічний словник української мови
  6. обрізати — ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал. Словник синонімів української мови
  7. обрізати — ОБРІ́ЗАТИ див. обрі́зувати. ОБРІЗА́ТИ див. обрі́зувати. Словник української мови в 11 томах
  8. обрізати — Обрізати, -жу, -жеш гл. Обрѣзать. Словник української мови Грінченка